COCAIN VHQ КОКАИН Перу Ялуторовск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Яркое солнце на небе пробивается сквозь окна моей коммуналки. Я просыпаюсь и настойчиво тяну руку к моим закладкам на полке. Они всегда рядом со мной, как верные спутники этой безумной жизни. Эти крошечные, маленькие белые кристаллики - мой путь в альтернативную реальность.

"Кокаин, детка, это мой фирменный бренд", - шепчу я себе, улыбаясь в зеркало. Макияж быстро делает свою работу, закрывает следы бессонных ночей, наполненных вдыханием счастья через мои ноздри. Я всегда готова к новым приключениям, к новой порции адреналина, к новому бодряку.

Сучок, необходимый предмет в нашем деле. Скучные иглы превращаются в настоящих героев, забивая свои острые кончики в мою пятку, оставляя следы этой сладкой сути. Когда он входит, мои мысли расширяются, а мир вокруг меня приобретает новые контуры и оттенки.

А ты бы видел, как я устроила свою последнюю фотоэкспедицию! Химия и адреналин смешались в моей крови, когда я проникала в заброшенные здания, стены которых казались какими-то изуродованными картинами художников безумия. Я оставляла на стенах свои шедевры, олицетворяющие мои дурманские фантазии, а камера в моих руках была моим инструментом для воплощения этого безумного искусства.

А расскажу тебе про один заброшенный особняк, где я обнаружила настоящий клад! Было темно, как в душе мертвеца, когда я проникла внутрь. Старые деревянные лестницы скрипели под моими ногами, а запах старого дерева смешивался с ароматом моего кокаина. Я наткнулась на старый неработающий камин, и решила проверить его. И ты знаешь, что я нашла? Огромный кейс с кристально чистым коксом! Это было как попасть в рай на земле. Я не могла удержаться и немедленно приложила запыленные пальцы к этому сокровищу. Этот момент был незабываем, словами не передать, сколько удовольствия я получила от этого дара.

Желтые и фиолетовые фильтры на моей камере добавляли эффект кислотки к моим фотографиям. Будто я впитывала в себя все, что окружало меня. Даже страх и тревога, которые испытывала, когда насквозь белые стены нависали надо мной, переливались в моем взгляде на мир. Я делала снимки разрушенных окон, сломанных стульев и разбитых зеркал, а потом редактировала их, добавляя фильтры, чтобы подчеркнуть болезненную прекрасность этого места.

Моя фотоэкспедиция продолжалась долго, пока я не нашла новую пещеру для своих экспериментов. Я открывала закрытые двери и вдыхала запах запущенности и разрушения. Мои фотографии становились все ярче и более замысловатыми, подобно моим приключениям со смертью, которые я проходила, вдыхая этот счастливый газ.

Полная свобода выражения, ускользающая от норм и обязательств обыденной жизни, становилась моим идеалом. В этом мире разрушения и безумия я нашла себя, нашла свое истинное "я". Каждая фотография стала кусочком меня и моей истории.

Вместе с закатом солнца я возвращаюсь в настоящий мир, возвращаюсь из темных уголков своего сознания, где витает запах кокаина и разрушения. Мои ноги окоченевают, а кожа просит еще одной порции этих магических кристаллов. Но я знаю, что все это лишь временная иллюзия. И я готова расстаться с этой частью моей жизни.

Завтра я начну новую главу, я найду раскаяние и истинную свободу внутри себя. Кристаллы и пыль больше не будут руководить мной. Я закрываю закладки на полке, кристаллы медленно уходят в темноту. Я стану сильнее и найду новое источник радости.